Логопедичний сайт Логопедична школа Альони Король

Диференціація звуків

Диференціація звуків: правила, послідовність

Диференціація звуків – це один із завершальних етапів у виправленні порушень звуковимови у дітей. Однак він є дуже важливим для розмежування "старої" (дефектної) вимови від "нової" (правильної). Диференціацію звуків розпочинають після постановки та автоматизації кожного зі звуків, які не вимовляє дитина, або ж проводять паралельно з автоматизацією.

Про етапи виправлення мовленнєвих порушень у дітей читайте тут.

Про правила та послідовність автоматизації звуків читайте тут.

Диференціація звуків – це розмежування їх правильної вимови від тієї дефектної, що була у дитини раніше.

Дуже важливо провести диференціацію в тому випадку, коли дитина раніше замінювала звук на інший (замість «жаба» казала «заба»).

Пропонуємо Вашій увазі логопедичні ігри, вправи та цікаві прийоми для корекційної роботи по диференціації звуків. Усі завдання подані за принципом «від простого – до складного».

Диференціація при відсутності заміни звуків

Якщо дитина не вимовляла звук раніше, просто пропускала його (замість «малина» казала «маина»), логопедична робота по диференціації звуків допоможе дитині швидше опанувати правильною звуковимовою.

  • Дорослий промовляє слова так, як дитина вимовляла їх раніше (тобто дефектно), а потім правильно. Дитина повинна відгадати, в якому випадку дорослий вимовив слово правильно.
  • Дорослий міняється з дитиною ролями. Тепер дитина по черзі вимовляє слова то правильно, то дефектно, а дорослий відгадує.
  • Дорослий вимовляє слово так, як дитина вимовляла його раніше (дефектно). Дитина повинна виправити вимову дорослого і промовити слово правильно.
  • Дорослий промовляє слово правильно, дитина повинна промовити його дефектно, а потім виправитись і сказати правильно.
  • Дитина промовляє слово спочатку правильно, потім так, як раніше (дефектно), потім знову правильно.

Диференціація при заміні звуків

Для того, щоб описати послідовність роботи по диференціації звуків, візьмемо для прикладу звуки [с] і [ш] (у мовленні дитина замість звука [ш] вимовляла звук [с] – слово «шапка» звучало як «сапка»).

Перед початком занять по диференціації звуків необхідно познайомити дитину з відповідними буквами, або ж іншими символами для позначення цих букв. Наприклад, звук [с] – блакитний горизонтальний прямокутник (асоціація – розтягнуті губи, прохолодний струмінь повітря), звук [ш] – червоний квадрат (асоціація – губи «квадратиком», теплий струмінь повітря).

Диференціація ізольованих звуків

  • Дорослий показує дитині букву «с» або «ш» (або символи для їх позначення), а дитина повинна правильно вимовити ці звуки.

Диференціація звуків у складах

  • Дорослий промовляє склади, серед яких зустрічаються склади зі звуками [с] і [ш]: [ла],[ше],[су],[ро],[ши],[са] тощо. Коли дитина почула один зі звуків, з яким проводиться диференціація, вона повинна показати відповідну картинку і назвати той звук і склад, який почула.
  • Також можна по черзі промовляти склади, в яких присутні тільки звуки [с] і [ш]: [са],[ша],[се],[си],[шо] тощо, слідкуючи, щоб дитина безпомилково їх вимовляла.

Диференціація звуків у словах

  • Дорослий повільно промовляє слова зі звуками [с] і [ш] на початку слова (син, шуба, шина, суп, сапа, шапка тощо). Дитина повинна назвати той звук, з якого починається слово.
  • Дорослий промовляє прості слова зі звуками [с] і [ш] в середині слова. Дитина повинна відшукати і назвати потрібний звук.
  • Дорослий промовляє прості слова зі звуками [с] і [ш] в кінці слова. Завдання дитини відшукати і назвати потрібний звук. Уникайте чергувань слів то з одним, то з іншим звуком. В такому випадку дитина може перестати звертати увагу на мовленнєвий матеріал, а почне автоматично називати звуки по черзі.Так ож обов’язково слідкуйте за тим, щоб у мовленнєвому матеріалі не зустрічались слова, в яких одночасно присутні обидва звуки, що диференціюються (наприклад, «шосе»).
  • Дитина придумує слова, які починаються на звук [с] або [ш].
  • Дорослий називає пари слів, які відрізняються один від одного лише одним звуком ([с] або [ш]) – так звані слова-пароніми. Наприклад, миска – мишка, каска – кашка, кіска – кішка. Потім запитує у дитини, наприклад, «Хто маленький, сіренький, говорить «пі-пі-пі»?», «У що насипають суп?» Дитина повинна дати відповідь на питання, назвавши правильно слово.
  • Дитина повторює за дорослим слова, в яких містяться відразу два звуки, що диференціюються (наприклад, шосе, суша, шелестіти, штангіст тощо).
  • Дитина повторює за дорослим слова, в яких містяться відразу два звуки, що диференціюються (як в попередній вправі), а також слова, в яких один зі звуків зустрічається двічі (наприклад, шишка, соска, шашлик). Саме в таких випадках дитина найчастіше замінює звук, що повторюється, на інший (наприклад, шишка – шиска або сишка, соска – сошка або шоска).

Диференціація звуків у реченнях

  • Дитина повторює за дорослим речення, насичені великою кількістю слів зі звуками, що диференціюються. Наприклад, йшла Саша по шосе і смоктала сушку.

Диференціація звуків по картинках

  • Дорослому необхідно завчасно підготувати картинки на задані звуки (в даному випадку [с] і [ш]). Дитина має розкласти картинки, в назвах яких є звуки [с] та [ш] на дві купки: на одну купку – зі звуком [с], а на іншу – зі звуком [ш]. Потім усі картинки правильно назвати.
  • Дорослому необхідно  додати до картинок зі звуками [с] і [ш] також картинки з іншими звуками. Дитина має відібрати усі картинки зі звуком [с], а потім усі картинки зі звуком [ш].

Правила диференціації звуків

  • Якщо у дитини не було заміни звуків (наприклад, вона вимовляла шиплячі звуки неточно (замість «шапка» казала «шяпка»), або звук [р] був одноударним), необхідно розмежувати «стару» вимову від «нової». Це дозволить дитині швидше опанувати правильну звуковимову.
  • Якщо дитина не вимовляла звук раніше, просто пропускала його (замість «малина» казала «маина»), необхідності в процесі диференціації немає.
  • Якщо дитина замінювала звук на будь-який інший (наприклад, [ш] на [с], [р] на [л]), вимову таких звуків обов’язково потрібно розмежувати – диференціювати – для попередження у дитини виникнення проблем під час читання та письма.
  • Розпочинати диференціювати звуки можна після того, як дитина вільно вимовляє їх у складах, паралельно з етапом автоматизації звуків. 

Теги: Диференціація звуків

Читайте також:

Знайти логопеда

Знайти

Публікація на сайті

Бажаєте додати матеріал на сайт?

Публікація

Розсилка

Бажаєте бути в курсі всіх новин?

Написати нам